За аналогією з березнем-“крокуснем” квітень на Закарпатті можна сміливо називати “сакурень”. Все завдяки японським вишням. Так-так, сакура – це японська вишня. На своїй Батьківщині вона є справжнім символом в різних сферах життя, від поезії до політики. Більше того, там навіть існує традиція милування квітами, в тому числі сакурами – “ханамі”. З часом дерева з’явилися в різних куточках планети, а також і на Закарпатті.

Вже багато років поспіль японські вишні перетворюють наш край на рожеву оазу та приваблюють численних мандрівників. Очевидно, не цього сезону. Через пандемію та карантин, вулиці Мукачева та інших міст області незвично малолюдні. Проте в природи свій графік. Зазвичай цвітіння сакури розпочинається в другій половині квітня та триває до двох тижнів. В деяких місцях можна побачити ще на початку травня. Наприклад, в Санаторії “Карпати”. Варто зауважити, що цей графік теж зазнає змін. Інколи, через теплі та м’які зими – як от остання – період цвітіння може зміщуватися та починатися трохи швидше.

Індикатором є “шалена сакура”, яка розквітла днями в Мукачеві. Воістину унікальне дерево! Росте воно в середмісті на вул. Федорова. За сприятливих погодних умов, на ньому можна побачити квіти у листопаді, грудні чи в інші зимові місяці.Через такий бунтівний характерїї і називають “шаленою”. Після, як правило, почнуть квітнути всі інші сакури міста.

То як японська вишня, потрапила на Закарпаття і найголовніше, де була висаджена вперше?

Найчастіше можна почути дві версії. Перша – легенда. Буцімто, сакури в подарунок австро-угорському імператору Францу Йосифу І везли японці. Дорогою вони зупинилися на нічліг у Мукачеві. Дуже швидко про гостей дізналося все місто. Вночі хтось з місцевих вкрав саджанці цінного дерева у послів. Згодом продали їх, як фруктові дерева, в Ужгород (!). Оскільки сакура не дає плодів, то ужгородці чекають на них до цих пір. Ось така версія.

Напевно, через такі недолугі історії , не люблю розказувати легенди на своїх екскурсіях. Бо вже при поверхневому аналізу з’являється купа питань. Чому посли вирішили здолати шлях від Японії до Австро-Угорщини суходолом? Адже для цього треба було проїхати тисячі кілометрів через Азію. І це в ХІХ ст., коли транспортна система була значно гірша за сучасну. Чому японці не попливли кораблем? Нагадаю, що Японія острівна держава. І так далі.

Друга версія, на щастя, більш притомна та реалістична. Після Першої світової війни Закарпаття ввійшло до складу Чехословаччини. Головним містом Підкарпатської Русі (тодішня офіційна назва нашого краю) став Ужгород. Нова влада розпочала грандіозне будівництво урядово-житлового району Ґалаґова. До речі, сьогодні одна його частина – Малий Ґалаґов – претендує бути включеною до списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Саме тут в 20 рр. ХХ ст. були висаджені сакури. Місце виявилося вдалим та загалом м’який закарпатський клімат сприяв акліматизації екзотичних гостей. Достеменно не відомо чи висаджували в той час дерева в інших містах краю, але саме Ужгород став першим асоціюватися з ними.

Вказівник на Ужгород, але сакура в Мукачеві, вул. К. Карого, 24, “Б”, 19 квітня 2018 р.

Ужгород vs Мукачево

Між обласним центром, та містом над Латорицею існує давня суперечка практично в усьому. В тому числі, хто насправді є столицею сакури на Закарпатті? За роки незалежності в Мукачеві було висаджено багато дерев. Проте особливо активно робили це останні 5 років. На сьогодні їх в місті є приблизно 1000 штук. Звісно, більшість з них достатньо молоді. Також, саме в Мукачеві знаходиться найдовша алея сакури області – протяжністю 1300 м. – по вул. Ужгородській. Тут висаджено понад 250 дерев. Погодьтеся, цікавий вибір вулиці. Так і проситься класичне питання, а чи співпадіння? Не думаю!

Водночас в обласному центрі, за різними підрахунками приблизно 5000 дерев, та варто визнати, дуже багато пишних. Поки що цього достатньо аби утримувати за собою “сакуру першості” попри гучні заяви Мукачева. Безумовно, вони не безпідставні. Безперечно у міста над Латорицею гарні шанси у майбутньому вибороти титул столиці. Час на його боці.

Відтак,  запрошую віртуально помилуватися найкрасивішими, на мою думку сакурами Мукачева. Світлини архівні за 2018 р. До речі, найкращий на моїй пам’яті сезон ханамі в місті. Під кожною світлиною ви знайдете їхнє точне місце знаходження. Вірю, наступного року всі охочі зможуть самостійно помилуватися та сфотографуватися поруч цих ніжно рожевих дерев. Принагідно запрошую всіх на тематичну екскурсію.

м. Мукачево, парк Центральний, 19 квітня 2018 р.
Однозначно найкраще місця для фотосесії.
м. Мукачево, парк Центральний, 19 квітня 2018 р.
Однозначно найкраще місця для фотосесії.
м. Мукачево, вул. Садова, 27 (поруч головного входу до парку “Центральний” та транспортного мосту), 19 квітня 2018 р.
м. Мукачево, вул. Садова, 27 (поруч головного входу до парку “Центральний” та транспортного мосту), 19 квітня 2018 р.
м. Мукачево, вул. Філатова, 19 квітня 2018 р.
м. Мукачево, вул. Сеченова, 19 квітня 2018 р.
м. Мукачево, вул. Сеченова, 19 квітня 2018 р.
Поруч ростуть сакура та магнолія
м. Мукачево, вул. Сеченова, 19 квітня 2018 р.
Поруч ростуть сакура та магнолія
м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, 4, 19 квітня 2018 р.
поруч замка “Паланок”
м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, 4, 19 квітня 2018 р.
поруч замка “Паланок”
м. Мукачево, вул. Берегівська, 19 квітня 2018 р.
м. Мукачево, вул. Маргітича, 19 квітня 2018 р.
м. Мукачево, вул. Августина Штефана, 24, 19 квітня 2018 р.
(поруч Мукачівської районної ради)
м. Мукачево, вул. Августина Штефана, 24, 19 квітня 2018 р.
(поруч Мукачівської районної ради)

До зустрічі на сакурових стежках, друзі!

шукав сакури: Ігор Гуледза

фотографував сакури: Роман Жук

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові для заповнення поля позначені*

Відправити