Привіт, це #ігоргуледзагід!
Замість вступу – трохи приємних спогадів з минулого.
Моє дитинство минуло в мальовничому карпатському селі Канора. Відтак, з юних літ був залучений до звичних господарських робіт. Ну знаєте, майже як у Шевченка. За звичай весною випасав овець поки їх не переганяли у полонину (безліса ділянка Карпат, що використовується для випасу худоби та сінокосу). Для цього мешканці села кооперувалися, формували отари та наймали вівчарів. Платили їм натуральною продукцією, тобто сиром, та/або грошима.
Отже, протягом літа вівці знаходять у горах. Щодня їх видоюють та варять свіжий сир, що називається “буц”. Коли накопичувалася певна кількість – його розподіляли поміж господарями. Останні для цього періодично навідувалися в гори “ватажити”. Пригадую, як з розкритим ротом щоразу слухав розповіді діда про такі мандрівки.
Вже вдома “буц” сиру перетворювався на більш відому бринзу. Для цього ми його мололи, солили та пастеризували в банках аби довше зберігався. Найчастіше додають до вареників, печеної картоплі, салатів тощо. Восени вівці вертаються додому. Варто зауважити, що весною їх всіх стригли. Тож після декількох місяців на полонині тварини сильно заростали. Завжди дивувався як мій покійний дідусь безпомильно впізнавав саме наших овець. Насправді, згодом він розказав мені свій секрет. Але таємниця на те і таємниця аби її берегти. Тож, любі читачі, вибачте, але цього разу “не дамся визвідати”.
Майже до пізньої осені, поки було ще тепло, продовжував випасати нашу отару неподалік дому. З настанням холодів вівці більшість часу проводять в кошарах – спеціально огороджених ділянках. Протягом цього періоду господарі регулярно їх годують, доглядають, лікують та опікуються потомством. Ще одним яскравим спогадом дитинства – маленьке ягня у мене на руках. Воно щойно народилося і я швидко несу його з кошари в теплішу стайню.
З того часу минуло вже багато років. Все менше і менше людей на Закарпатті займаються вівчарством та крафтовим сироварінням. На щастя, є ще місця, де можна познайомитися з цим традиційним ремеслом та скуштувати різні види сирів.
Власне, цей вступ допоможе краще зрозуміти читачам весь спектр моїх емоцій, коли я відвідую сироварні. Для когось це просто черговий об’єкт мандрівки, а для мене ціла подорож у дитинство.
ОСГ “БАРАНОВО”
А тепер до головного – про особисте селянське господарство “Бараново”. На всяк випадок уточню, що сир тут роблять з овечого (!) та коров’ячого молока. Просто періодично з цього приводу трапляються курйози.
На мою думку, головна та найкраща сироварня Закарпаття на сьогодні.
По перше, у неї вдале місце розташування.
Розпочала свою діяльність майже 10 років тому на Хустщині, в селі Іза. Так-так, знову цей населений пункт. Знаєте, якщо Закарпаття загалом благословенний край, то Хустщина просто “перенасичена” різними фермерськими господарствами та крафтовими виробництвами.
Поруч, що дуже зручно для відвідувачів, можна скуштувати равликів і не тільки на “Ранчо Хайленд”; поспілкуватися з оленями; вибрати кошик чи інший виріб з лози; продегустувати буйволиного сиру на екофермі “Райський куточок” чи спробувати торт “Хуст”. І це маленька частина того, що встиг описати до сьогодні. Ці місця мають ще чим здивувати допитливого мандрівника.
По друге, сироварня має різноманітну та добре розвинену інфраструктуру. Знайомство розпочнемо з головної будівлі, де знаходиться виробництво, музей, дегустаційний зал та магазин. Приміщення було відкрите не так давно.
Одразу при вході можна ознайомитися з продукцією на продаж. В холодильнику та на поличках сир та різні молочні продукти власного виробництва, а також товари інших місцевих виробників. Рекомендую завітати сюди після екскурсії та дегустації.
В дегустаційній залі знаходять різні експонати, що раніше слугували для виготовлення сиру. На стінах можна побачити старі світлини, де зображені різні епізоди із життя цієї частини Закарпаття.
Кульмінацією екскурсії є “кімната скарбів”. Тобто, приміщення, де дозріває сир. Звичайно, всередину ніхто не пустить. Зате можна вдосталь надивитися крізь велике скло. Щоразу вид зсередини мене гіпнотизує та довго не відпускає. Будь обережні, тут можна втратити лік часу.
Зазвичай після цього пропонують продегустувати сир та іншу продукцію. Але ми з вами зробимо це трохи пізніше. Зараз продовжимо досліджувати територію. Раніше дуже не вистачало спілкування з тваринами. Все-таки ми з вами на фермі. Нарешті минулого року з’явився простір, де можна познайомитися з вівцями, козами, свинками, качками та іншими. Власники мають твердий намір збільшувати популяцію ферми.
І наостанок ще одне невелике приміщення. Воно знаходиться трохи осторонь. Але саме тут відбувалися перші дегустації.. Сьогодні – це ресторан з гарною верандою.
ДЕГУСТАЦІЯ
Нарешті найголовніший аргумент – місцеві смаколики. Тут вам запропонують велику та малу дегустаційні тарілки на вибір. На першій 6, а на другій 12 видів коров’ячого та овечого сирів. Залежно від періоду року їхнє наповнення може змінюватися. Взимку вівці не дають молока, а отже нема можливості робити продукцію. Можливий асортимент дегустації: сир молодий коров’ячий “Тиса”, сир коров’ячий “Домашній”, болгарська коров’яча “Бринза”, сир коров’ячий “Карпати”, коров’яча “Бринза”, коров’яча “Вурда”, сир твердий коров’ячий “Ізянський”, сир твердий коров’ячий “Марадаш”,сир “Сулугуні”, сир молодий овечий “Ріка”, сир твердий овечий “Ґрунь», овеча “Вурда”. Також, до великої дегустаційної тарілки кладуть шматочки салямі та мисливської ковбас з баранини.
Крім того, пропонують вино, йогурт або кава.
ЯК ЗНАЙТИ ФЕРМУ “БАРАНОВО”?
ОСГ “Бараново” знаходиться в с. Іза, Хустського р-ну за адресою вул. Центральна, 259.
GPS координати: 48.220203380256045, 23.34435985395167
Приймають індивідуальних гостей та туристичні групи (мінімальна кількість – 15 чол., максимальна – 50 чол.). Деталі та бронювання за телефоном:
+380 (96) 281-39-16
Додаткову інформацію знайдете на їхньому сайті.
Графік роботи:
Працюють щодня без вихідних з 8:00 до 20:00.
ЦІНИ
Вартість дегустації:
мала тарілка (6 видів сиру) та напій на вибір – 120 грн.;
велика тарілка (12 видів сиру, 2 ковбаси) та напій на вибір – 170 грн.;
діти до 6 р. – екскурсія безкоштовно.
Бажаю всім цікавих та смачних мандрів. До зустрічі на стежках з #ігоргуледзагід.
мандрував: Ігор Гуледза
фотографувала: Тіна Маргітич
